Інтрига останнього ігрового дня заключного туру поточного сезону української Прем’єр-ліги полягала у відповіді на питання — хто ж усе ж таки має представляти нашу країну в наступному розіграші єврокубків у якості четвертої команди. Претендентів було троє: житомирське Полісся, криворізький Кривбас та львівські Карпати.

І допоки перша солодка парочка з’ясовувала поміж собою стосунки на Центральному в Житомирі, "леви" мали приймати на рідному стадіоні Україна невмотивовану луганську Зорю, яка до цього вигравала рівно місяць тому — у київського Лівого Берега (2:1), і вже фактично не мала жодного сенсу витрачали зайві зусилля перед відпусткою.

Проте це була лише преамбула цього протистояння, тоді як безпосередньо на полі сурова футбольна реальність виявилась для команди Владислава Лупашка шокуючою. Так, Капати відмінно почали зустріч фактично в суцільній атаці, і було б грішною справою, якби ці потуги господарів поля не завершились взяттям воріт суперників. Сапутін потягнув надзвичайно складні м’ячі від Альвареса з дальньої відстані та Костенка з близької дистанції, проте на 17 хвилині Бабогло з другої спроби таки добив високу свічку над чужим штрафним у сітку.

Цей гол був надзвичайно важливим, бо за його рахунок Карпати піднімались на ту саму четверту сходинку, тоді як у паралельній грі ще ніхто не встиг відкрити рахунок. Проте ця ситуація протрималась недовго — уже на 25 хвилині подача кутового з лівого флангу від Вантуха завершилась справжнім слемданком від Джордана на ближній, але без допомоги рук, а лише з ударом головою.

У цей момент для Карпат щось пішло не так — суперники, які до цього взагалі не атакували, раптово забили, а потім вирівняли гру. Нехай і з моментом Краснопіра наприкінці першого тайму, коли Сапутін потягнув на реакції черговий удар із кількох метрів до воріт.

А що сталось зі львів’янами в другому таймі — це доведеться вивчати окремо. Команда Лупашка наче й не демонструвала аж надто високої лінії атаки, проте позаду в неї, таке складалось враження, що не залишалось узагалі нікого. Зоря просто почала вантажити довгі передачі, і зрештою Слесар, як не в порожні ворота дивакуватим способом схибив, так прострілом із правого флангу на 57 хвилині допоміг Будківському на ближній п’ятою асистувати під удар Мічину.

Потрібно було господарям знову робити ривок до атаки. А його не було! А потім Карпати пропустили ще й третій гол на 73 хвилині, коли Полегенько привіз на правому фланзі оборони передачею в ноги Будківському, який одразу запустив Слесаря на побачення з воротарем, і партнер нарешті спокійно перекинув Кемкіна. Після цього вже всі все зрозуміли — команда Лупашка програла у футбол.