Нове львівське дербі в історії української Прем’єр-ліги ризикує проіснувати відносно недовго, бо ніхто досі не знає, чим завершилась та новорічна історія з майбутнім об’єднанням Карпат та Руху. А тим часом вони вже встигли обмінятись перемогами в чемпіонаті та Кубку України восени, тоді як на весну залишилось ще одне протистояння — із нотками боротьби за єврокубки.

Щоправда, лише для "зелено-білої" частини міста Лева, бо саме колектив Владислава Лупашка підібрався найближче до омріяних позицій у групі лідерів нашого чемпіонату. Колектив Віталія Пономарьова тим часом узявся експериментувати від моменту повернення до офіційних матчів, а коли відмовився від цієї ризикованої задумки, то вже було трохи запізно — надто багато очок утрачено.

Утім, на полі в цій грі думали лише про перемогу в одному окремо взятому матчі, а отже ми стали свідками дійсно гарячого протистояння. Кілька сутичок відбулось уже за ходом першого тайму, але арбітр Максим Козиряцький не дав емоціям футболістів розгулятись. І на початку матчу Рух цілком наполегливо йшов атакувати чужі ворота, проте так і не створив жодного гольового моменту, після чого почали прокидатись Карпати.

І одразу ж Кінарейкін почав умикатись до роботи, бо треба було тягнути як несподіваний удар із далекого штрафного від Бруніньйо, так і більш близькі епізоди за участі Ігора в подальшому. Однак оборона Руху до перерви так і не втрималась. Спочатку її засмутив Бруніньйо на завершення скидання Ігора подачі з правого флангу від Полегенька на 20 хвилині, а потім, так, сталось дивовижне — Ігор нарешті забив і сам, коли наприкінці тайму йому перед порожніми воротами залишалось лише добити відскок від поперечини. І оскільки Рух більше двох забивав аж того самого передостаннього дня літа минулого року, то шанси "жовто-чорних" були примарними.

Але гості бодай спробували, що подарувало нам у підсумку дійсно цікавий початок другого тайму з моментами біля воріт Кінарейкіна. Проте голкіпер відпрацював настільки вдало, наскільки це було потрібно під час удару від Бруніньйо, а Рунічу та Ляху просто трохи забракло влучності у відповідальний момент.

Після цього почалась ротація від обох команд, під час якої Карпати встигли ще й третій гол забити. Знову Мірошніченко з кутового з лівого флангу подав на ближню, де Чачуа головою перевів м’яч у дальній кут із рикошетом від Підгурського, на рахунок якого в підсумку й записали автогол. Рух теж відповів власним успішним кутовим, але вже на завершення основного часу, коли Карабін подав на Пастуха, а удар того не зміг парирувати воротар, проте було вже запізно щось змінювати. Ну й трохи герцю дали команди під завісу гри, тому Ляха в наступному матчі Пономарьов недорахується.