Свого часу сер Алекс Фергюсон говорив про “затьмарені спогади” у футболі — про те, як ностальгія іноді грає не на користь нинішнім гравцям, що намагаються відродити колишню славу Манчестер Юнайтед.

"Я й сам грішу цим", — зізнавався найуспішніший тренер в історії британського футболу незадовго до завершення кар’єри у 2013 році, здобувши своє 13-те чемпіонство в Прем’єр-лізі. — "Люди кажуть, що ця команда не така сильна, як ті, що були раніше, але спогади про минуле часто бувають затуманені".

Ми всі так чи інакше ідеалізуємо улюблених гравців. Герої залишаються героями, а ностальгія — це той самий напилок, який акуратно згладжує всі шорсткості минулого. І це варто мати на увазі, коли мова заходить про Бруну Фернандеша — як це часто буває. Бо зрозуміти його місце серед видатних постатей в історії клубу не так вже й просто.

Тоттенгем — Манчестер Юнайтед. Напередодні

Не дуже високе місце, якщо вірити Рою Кіну — легендарному капітану Юнайтед, який нині працює експертом на телебаченні й часом говорить про Фернандеша з такою гримасою, ніби від нього неприємно пахне.

І, звісно, Кін — не єдиний, хто критикує португальця за ці п’ять з половиною років у клубі. Чи він справді талановитий? Безперечно. Але чи може поводитися по-дитячому, навіть дратувати? Абсолютно. Чи схожий він на типового капітана Юнайтед? Не зовсім — якщо перед очима постають образи Кіна, Браяна Робсона чи інших, хто носив капітанську пов’язку з гідністю й характером.

Чи потрапив би Фернандеш до символічної команди всіх часів МЮ? Лише якби проявити щедрість — або ж втратити глузд. За історичними мірками клубу, йому, можливо, не знайшлося б місця навіть у другій або третій такій команді.

І все ж, варто лишень поглянути на суху статистику — або просто відкрити очі — щоб зрозуміти: у сучасному Юнайтед йому мають бути щиро вдячні.

І тут Фергюсон знову має рацію: люди часто мають туманні спогади про своїх кумирів.

Всупереч міфам, Ерік Кантона не розкидав магічний пил на кожному полі, де з’являвся. Раян Гіггз, хоч і був фантастичним, не раз програвав дуелі або виконував неточні флангові передачі. Пол Скоулз? Так, він був витонченим майстром і справжньою насолодою для ока — але це не означає, що кожен його матч був бездоганним. І те саме стосується Руні, Роналду та інших легенд, які, безперечно, заслужили своє місце в історії.

Коли Артур Гопкрафт — один із визнаних класиків британської спортивної журналістики — писав свою книгу The Football Man у 1968 році, він присвятив цілий розділ Боббі Чарлтону. Назвав його “Панегірик”. І для тих, хто не застав Чарлтона у грі, його титули — включно з перемогою на чемпіонаті світу 1966-го — можуть здаватися ознакою бездоганної кар’єри. Але це не так. Він теж мав невдалі матчі, і його форму не раз ставили під сумнів — і Гопкрафт, і інші колеги з преси.

"Він — той гравець, який іноді розчаровує розхристаною, невдалою грою, але з роками залишається у памʼяті світлим і яскравим образом", — писав Гопкрафт.

"Найчастіше на адресу Чарлтона лунає одне й те саме зауваження — саме воно не дозволяє включити його до списків найвеличніших гравців світу: мовляв, він уникав хаосу, справжньої люті гри, і коли починалися підкати й лікті летіли в обличчя — Чарлтона на полі ніде не було. Але це все одно, що викреслити Діккенса з великої літератури лише тому, що він не потрапляв до в’язниці за кидання цегли в політиків".

Усі ці гравці — на відміну від Фернандеша — виступали в блискучих складах Юнайтед, які втілювали ту саму мрію, що її ще у 21 рік описав Чарлтон: мовляв, грати на Олд Траффорд — це як вийти на сцену в справжньому театрі мрій.

Фернандеш, на жаль, провів свої найкращі роки в клубі, що переживав найгірші часи.

Команда Рубена Аморіма нині на 16-му місці в турнірній таблиці з 20 клубів. До кінця чемпіонату залишився один матч, а 20-разовий чемпіон Англії досі не набрав навіть 40 очок — рубіж, який колись вважався мінімумом для порятунку від вильоту у Чемпіоншип.

Це — найгірший сезон Юнайтед із часу їхнього останнього пониження в класі в 1974-му. І в такому контексті важко уявити, що Фернандеша згодом згадуватимуть як справжню клубну легенду. Повагу — так. Симпатію — без сумніву. Але легенду? Це вже, мабуть, перебільшення, особливо з огляду на те, як уся футбольна спільнота сьогодні спостерігає за клубом, що загруз у хаосі.

І все ж парадокс у тому, що саме він — той, хто вже сьогодні може підняти над головою трофей Ліги Європи. Минулого сезону він допоміг виграти Кубок Англії, а ще роком раніше — Кубок англійської ліги.

Це — одна з тих дивних речей, які вирізняють Юнайтед: після Фергюсона клуб пережив більше принижень, падінь і відвертого сорому, ніж хотілося б згадувати. Але якщо вони обіграють Тоттенгем у фіналі в Більбао, це буде друга перемога в Лізі Європи за останні вісім років — і, що неймовірно, шостий великий трофей за десятиліття. Те, що для фанатів Юнайтед — темна епоха, для більшості клубів стало б золотою добою.

Фернандеш із командою з січня 2020-го. І, що б там не казали, вже пʼять сезонів поспіль — включно з нинішнім — він завершує з двозначними цифрами як за голами, так і за асистами. Жоден інший гравець Юнайтед в епоху Премʼєр-ліги не досягав цього більше одного разу.

Його 27 голів роблять його третім бомбардиром в історії Ліги Європи з моменту, коли турнір замінив старий Кубок УЄФА у 2009 році — лише на три менше, ніж у Радамеля Фалькао, і на сім — ніж у П’єра-Емеріка Обамеянга. А хто на третьому місці за кількістю асистів (24 передачі)? Так, це гравець під номером 8 — Бруну Фернандеш.

Виглядає дуже солідно, правда ж? Але що щодо Ліги чемпіонів? Памʼятаєте ті часи, коли Юнайтед, сповнений амбіцій і гонору, поглядав зверхньо на цей незручний ритм четвер-неділя, притаманний другорядному єврокубку?

Багато хто з нас пам’ятає ті часи. Але чи справедливо через це дорікати Фернандешу, якщо факти говорять про інше — про те, що саме середовище постійно його підводить?

Чи знали ви, що він входить у топ-10 гравців Премʼєр-ліги за подоланою дистанцією цього сезону? Або що його показники за перехопленнями, підкатами та поверненням мʼяча — одні з найкращих серед усіх футболістів із топ-5 європейських чемпіонатів?

Тож казати, що він не розуміє, що таке важка праця, або що він не виконує обов’язків капітана — просто не відповідає дійсності. Цифри цього не підтверджують.

А чому ж тоді стільки критики? Найобґрунтованіше зауваження — це його позиційна недисциплінованість. Часто буває, що саме в ті моменти, коли суперник знаходить вільні зони в центрі поля, Фернандеша на цих ділянках немає. Його звичка розмахувати руками та безкінечно розмовляти з арбітрами може дратувати. Буває й таке, що він приймає неправильне рішення або втрачає мʼяч у небезпечних зонах, що загрожує команді.

Втім, інші скажуть, що це — своєрідна сміливість: бажання ризикувати й віддавати ті самі пронизливі паси, які свого часу змушували Фергюсона називати Кантона “консервним ножем” — тим, хто розрізає оборону суперників навпіл.

Чи потрапив би Фернандеш до нинішнього складу Ліверпуля? Питання дискусійне, але, швидше за все, так. До Манчестер Сіті? Там точно не відмовилися б від гравця, здатного закрити ту порожнечу, що залишить по собі Кевін де Брюйне. Коротко кажучи, Фернандеш — чудовий футболіст: єдиний після Роналду та Давіда де Хеа, хто чотири рази вигравав нагороду найкращого гравця МЮ за сезон (відзнака заснована у 1988 році).

Тож не дивно, що керівництво клубу не хоче й думати про можливий переїзд Фернандеша до Саудівської Аравії, навіть якщо йдеться про шалені гонорари. Чутки про інтерес з боку нинішнього чемпіона країни — Аль-Хіляля — справжні. І це, мабуть, єдина причина для тривоги на Олд Траффорд — а не розмови про те, переоцінений він, недооцінений, чи мріє таємно про те, щоб в’їхати шипами в щиколотку Роя Кіна.

У вересні Фернандешу виповниться 31. Було лише питанням часу, коли клуби з Саудівської Про-ліги звернуть на нього увагу.

І все ж головне зараз — Юнайтед залишається лише за крок від повернення до Ліги чемпіонів, хай навіть і через запасний вихід. І всі, хто має до клубу бодай якесь відношення, мають щиро сподіватися, що цього буде достатньо, аби Фернандеш відкинув будь-які думки про відʼїзд. Бо лише уявіть, де сьогодні міг би бути цей колись великий клуб — без нього?

У Фернандеша 7 голів та 5 результативних передач в поточному розіграші Ліги Європи. Чи зможе він покращити свої показники та привезти трофей на Олд Траффорд?

 

Нагадаємо, початок матчу Тоттенгем — Манчестер Юнайтед заплановано на 22:00. Стежте за текстовою онлайн-трансляцією на нашому сайті.

The Athletic