Рома з Довбиком пішла від поразки Наполі в компенсований час

На завершення чергового футбольного тижня італійська Серія A запросила нас до Вічного міста подивитись за грою на Стадіо Олімпіко поміж командами, які начебто й не мали жодного прямого контакту в турнірній таблиці, проте все ж таки одна спільна риса в них була. І Рома, і Наполі, вочевидь, спостерігали за перебігом подій у міланському дербі, яке завершилось менше ніж за годину до початку звітної зустрічі, і з радістю дізнались, що обидва його учасники втратили очки (1:1).

Відповідно Наполі хотів використати цей момент для того, аби відірватись від Інтера, а Ромі треба було перемагати, аби навпаки зменшити дистанцію до Мілана й підійти ближче до омріяної зони єврокубків. Завдання, безумовно, амбітні, а отже й потребували комплексного підходу до вирішення. Гра обіцяла стати складною для обох сторін.

Ще й через те, що Стадіо Олімпіко дуже не любить колишніх гравців Роми, які нині грають за Наполі, що давало про себе знати в ситуаціях, коли ті зустрічались із м’ячем. Антураж був насправді чудовий, а от стартова половина першого тайму нам не сподобалось — усе дуже обережно, повільно й банально невиразно у виконанні обох колективів.

А от далі гра почала потрохи розкручуватись із спробами дальніх ударів від трійки з Роми в складі Пізіллі, Ель Шаараві та Суле, які особливою точністю виконання не відзначались. Наполі ж навпаки, мав один момент — забив гол. Спінаццолу проґавили під час закидання до лівого флангу атаки від Жезуса з власної половини, і той у межах штрафного перекинув м’яч над головою Свілара. Намагався не святкувати з поваги, але глядачам на те було якось байдуже — свистіли від душі.

Подальшу гру в цій зустрічі команда Конте побудувала із значним акцентом на збереження власної переваги за рахунком. У другому таймі це було в принципі безсоромною обороною власних воріт, однак працювало, тож нічого сказати поганого на адресу Наполі не вийде. Ще й гостроту собі забезпечували гості під час поодиноких стандартів, тоді як суперники нагадали про себе хіба що шаленим ударом Паредеса із штрафного за "дугою Роберто Карлоса", але цукерочка прилетіла прямо в праву стійку воріт Мерета.

Раньєрі робив заміни, і навіть дав пів години пограти Артему Довбику, якого спочатку залишив на лаві для запасних, проте нічого цікавого попереду Рома майже не створювала, хоча намагалась тримати м’яч на чужій половині ледь не постійно. Українського форварда накривали, як тільки могли, і це в підсумку зіграло злий жарт із Наполі.

Бо на другій компенсованій хвилині одразу чотири суперники були біля Довбика під час подачі Салемакерса з правого флангу, а от на дальньому боці штрафного Анхеліньйо ніхто навіть і не намагався накрити. От і вийшов гол-близнюк тому, який іспанець поклав у ворота франкфуртського Айнтрахта в Лізі Європи УЄФА посеред тижня на цій самій арені, у ці самі ворота, у той самий кут.