Національна збірна України цього літа не братиме участь у кваліфікації до чемпіонату світу-2026 і залишить початок розв’язання цього завдання до осені. Проте команда Сергія Реброва без діла на початку червня не сиділа — у неї в розкладі з’явився майже невідомий для більшості вболівальників до цього турнір під назвою Canadian Shield, і якщо ми все ж таки плануємо потрапити на мундіаль до Північної Америки наступного року, то варто було тренуватись грати за абсолютно незвичних умов.

Знайомитись треба було також і з регламентом змагань, бо банально в цьому швидкоплинному турнірі неможливо було завершити матчі внічию — у серії пенальті довелось би визначати переможця, який потім отримав би, щоправда, не максимально можливу кількість залікових балів. Але то вже таке питання — до тих нічиїх ще треба дотягнути в основний час.

Стартувала Україна одразу матчем проти господарів і, фактично, найбільш потужного суперника на турнірі — Канади, у якої відкритим питання було щодо підготовки до Золотого кубку КОНКАКАФ, тож апріорі ми не могли перебувати в одних і тих самих кондиціях із "кленовими листками".

Це вже йде до того, що підсумкову поразку в стартовій зустрічі на турнірі треба якось спробувати зумовити, бо сама гра для нашої збірної вийшла такою, що пригадувати перебіг її подій зайвий раз не буде жодного бажання в майбутньому. Три голи Україна пропустила вже в першому таймі — шок. І тим паче шоком було те, як легко м’ячі влітали в наші ворота після ударів однофамільців Девідів на вістрі атаки колективу Джессі Марша.

Двічі причому до перерви відзначився більш знайомий нам за виступами у французькому Ліллі Джонатан Девід, якого легко знаходив подачами з правого флангу Б’юкенен, а дебютанту канадської збірної Промісу Девіду взагалі допоміг відзначитись Бондар, коли подарував м’яч перед власним штрафним. Хоча.. там що не гол, то подарунок нашого захисту дуже доброзичливим господарям.

І при цьому на другий тайм від Реброва ми не побачили жодної заміни, а команда тим часом залишила по собі просто гнітюче враження. Із часом краще не ставало, хоча м’яча в ногах наших футболістів таки побільшало після перерви. Навіть якісь моменти почали виникати, і якби Яремчука не заганяли б у кути чужого штрафного, то, можливо, щось би з цього й можна було отримати.

А так — збірна України довела гру до того стану, що суперники провели кілька вдалих замін, і зрештою забили четвертий м’яч. Але тепер уже у ворота Дмитра Різника. І зробив це невгамовний Б’юкенен аж на 82 хвилині. І якби гра так і завершилась із рахунком 0:4, то хвиля критики була б просто нищівною на адресу всіх "синьо-жовтих".

Але вони в підсумку програли лише в два м’ячі — наприкінці гри раптово пригадали про якесь там сумління, і Забарний на добиванні, а також Зінченко з пенальті, який до цього він сам і заробив, скоротили відстань за рахунком. Але про порятунок гри не йшлось узагалі — наша команда на це просто не заслуговувала своїм виступом, тож рятуватиме своє становище в другій грі проти Нової Зеландії 11 червня, опівночі, але вже із слабкими сподіваннями на перемогу в турнірі.

Канада — Україна 4:2
Голи: Дж. Девід, 4, 24, П. Девід, 31, Б’юкенен, 82 — Забарний, 89, Зінченко, 90+2 (пен.)

Канада: Крепо — Бассонг (Адекугбе, 85), Корнеліус (Найт-Лебель, 64), Де Фужероль, Сігур (Ларея, 64) — Б’юкенен, Еуштакіу, Саліба, Шаффельбург (Нельсон, 64) — Дж. Девід (Ларін, 79), П. Девід (Джеббісон, 46).

Україна: Трубін (Різник, 67) — Тимчик, Бондар, Забарний, Матвієнко (Гуцуляк, 67) — Зінченко, Калюжний (Кабаєв, 83), Шапаренко (Піхальонок, 58) — Циганков (Зубков, 67), Яремчук (Михайленко, 67), Судаков.

Попередження: Нельсон